П`ятниця, 20.07.2018, 21:13
Вітаю Вас Гість | RSS

Старокостянтинівська ЗОШ №3

Категорії розділу
Корисне для учнів та випускників [8]
Відповіді на питання з різних предметів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Конспекти уроків та виховних заходів

Головна » 2010 » Лютий » 27 » Мати-Берегиня
18:24
Мати-Берегиня
Мати - берегиня
Звучить пісня "Рідна мати моя" На фоні музики звучить вірш:
1-й учень. Щасливий, хто рідну матір має, Ти все для матері дитина, Хоч зморшки вкрили вже чоло. Ти ціль життя її і зміст, На світ спокійно споглядає. Вона тобі вінки сплітає, Не знає, що то в світі зло. Для тебе досягає звізд... Для матері ти все дитина. Вона все дбає, пам'ятає, Хоч ти розрісся, наче дуб. Готовить тисячі утіх, Вона піклується тобою. Вона, як янгел-хоронитель, Хоч в тебе сивіє вже чуб... Змете з дороги зло і гріх...
 Учитель: Мати - найрідніша і найближча кожному з нас людина. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає у наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках і легендах. Перше слово, яке дитина вимовляє, це слово "мама". Мама - наша берегиня.
1-й учень: Є не мало мам на світі, Мами добрі, мами світлі. Та одна є наймиліша Хто така? Скажу вам я - Рідна матінка моя.
 2-й учень: Можна все на світі зробити: Перетворити зиму на літо, Можна моря й океани здолати, Гору найвищу штурмом узяти, Можна пройти крізь пустелі і хащі... Тільки без мами не можна нізащо. Бо найдорожче стоїть за словами - В світі усе починається з мами.
1-й учень: І коли згрубіла ваша мова, Їй здобудьте ласку із грудей, Бережіть її від злого слова, Бо найглибші рани від дітей.
Звучить пісня Ю. Рибчинського "Мамо"
- Діти, я вам зараз зачитаю одну історію, а ви уважно послухайте її, як би ви її оцінили? Дві ягідки - Андрію, синку, іди обідати, я он борщ зварила, - чується турботливий голос матері, яка звертається до п'ятнадця­тирічного сина. Звідти - нічого. - Іди, синку, а то охолоне, я уже і вкинула тобі, - ще ніжніше. Злазить із вишні. Іде. Щипнувши на ходу жменьку ягідок, ласує. Увійшов у кухню. Останні дві вишні не доїв, поклав на стіл, сів обідати. Збігла хвилина, друга. Уже й тарілка порож­ня, тільки голубий горобчик на дні - гарно розмальований. Добряче наївся. Смачний борщ. Підвівся. "Не зрозумів, - дуже невдоволеним голосом, - а де ці дві ягоди, що я поклав отут? Тільки що були..." - Синку, я їх скуштувала, - зовсім не бачачи своєї вини, тихо мовила. - Навіщо?! - очі люті, тіло аж трясеться. - Ти що, не могла вирвати собі?! Навіщо з'їла?! - був чутний колючий голос аж на вулицю. - Синку, та я ж... хотіла тільки спробувати, чи на вареники уже годяться... - ніби оправдувалась мати, хоч правди шукати їй було зовсім не потрібно. - Навіщо? - не вгамовувався син. Лють не проходила, а ще більше накипала. - Нащо ти з'їла?! - Андрійку, та що ж ти так... хіба ж... - хотіла вона щось доречне промовити, як він вхопив лозину, що трапилась на біду зразу ж під рукою - гусей вигонили - і лунко хлиснув матір по руці: р-раз, і червоне пасмо... - наче світ із місця зрушив! О, Боже, як же це так буває! За що ж така "дяка"? За всю турботу, за таку ранню сивину, за те, як учила ходити, чи, може, тільки за отих дві ягідки... дві ягідки! Та чи можна подібне уявити..., а тут трапилось! Сталося на світі жахливе, великий смуток стався - гіркіший від полину, колючищий від голки... Плакала мати... Горіла до ліктя рука - ота сама рука, на котрій вона його, свого синочка, пестила, котрою годувала. О, Господи! "Син! Рідний син!.." А він вийшов, не озираючись, ІІ ніби нічого не сталося. Розривало серце питання відчаю матері - тихе таке - аякже, | щоб не чули люди, бо ж рідний син - а вона його так любить! |1 Так любить... і після того - на руці синова "любов" - за все-все, за життя, що в муках подарувала... отак... одним разом і... "спасибі" таке. Чи схочеться жити за ту "вдяку", а треба: син росте!.. І вона його любить!.. А він уже знов сидить на вишні... Та так рясно, так рясно та вишенька цьогоріч зародила, що аж сльозами заллєшся. - Як назвали б ви вчинок Андрійка? - Як би ви поступили на його місці? Інсценізація віршу Г. Вієру "Мамо, чому?" Син: Чому у тебе у косі ясна Забіліла раптом сивина? Мети: Од любові, од тривог, надій: Ти ж один у мене, сину мій. Син: . А в бабусі голова біліш – То ж мене бабуся любить більш? Мати: В неї діти - доньки і сини – Додають, сердешній, сивини. Син: Чом же тітка сива, як зима? – В неї ж діток не було й нема? – Мати: Так синочку, біла геть вона, Бо нудьгує цілий вік одна. 5-й учень: Я прокидаюсь рано - і рано, хоч ще не встаю, Тільки спросоння погляну, бачу матусю свою. Мати - досвітня пташинка, здосвітку вік не зімкне. Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене. Мати - то сонечко рідне, сонечко ясне, земне. 6-й учень: Заспівай мені, мамо моя, Як бувало колись над колискою, Буду слухати, слухати я І стояти в замрії берізкою. Мами виконують колискову. Вірш А. Костецького "Домашній твір". Вітько - бідак, страждає так, аж здригує ногами! Він за столом, він пише твір "Я помагаю мамі" Старанно олівець гризе та супить брови грізно, але нічого - хоч умри! - до голови не лізе... Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама: – Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками. – Ідея! - вигукнув синок, а мамі: "Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу. Роблю важкі уроки. І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит: "Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять. Хвилин за десять мама знов: з'являється у дверях: "Вітюнь, картопленьки начисть, а я зварю вечерю." –Сама начисть! - кричить Вітько, та так, що ледь не лопне. –Я твір пишу! Я зайнятий! Сама вари картоплю. Виходить мама, а синок писати знов сідає, "Я мамі сам варю обід, сніданок і вечерю..." Радіє син: "Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна! І геть не думає про те, що він радіє марно! - А які різні професії у наших мам. Зараз мами нам розкажуть про свої професії. {Розповіді мам) Учитель: Прислів'я та приказки - начебто написаний звіт правил, якими людина може користуватися в повсякденному житті. Увійшли в прислів'я образи матері і дітей. v Нема того краму, щоб купити маму. v У сокола і діти соколята. v Матері ні купити, ні заслужити. v Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане. v Добре й ненці, як дитина в славі. v Який кущ - така й калина, яка мати - така й дитина. v Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині. v На сонці добре сидіти, а коло матері жити. Учитель: "Три біди у людини - смерть, старість і погані діти, -говорить українська народна мудрість.
Старість -неминуча, смерть - невблаганна, перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. (В. О. Сухомлинський) Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх мам і не завдавайте їм прикрощів. Тому що мати - це наша - берегиня.
Учень: Мати піде, в серці лишить рану – Заклинаю: бережіть маму!
Діти світу, матір бережіть!
 Звучить пісня "Гей, Україно, ненько прекрасна", діти дарують мамам подарунки, які виготовили своїми руками
Переглядів: 1683 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Лютий 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz